Протиправні дії через насильство: чи боятись покарання, якщо Вас змусили вчинити злочин?
Життя повертається всюди, де вигнали окупантів.
Російські пропагандисти залякують людей у районах, які поки що контролюють окупанти, що Україна нібито вважатиме колаборантами ледве не всіх, хто залишився на окупованій території. Це не так!
Український державний підхід завжди був і залишається чітким і справедливим. Якщо людина не служила окупантам і не зрадила України, то немає підстав вважати таку людину колаборантом!
До прикладу, якщо вчитель залишився українським учителем і не брехав дітям про те, хто ворог... Або якщо людина залишилась українським працівником української комунальної служби та, припустимо, допомагала зберегти енергопостачання для людей, то не можна в чомусь таку людину звинувачувати.
Українське кримінальне законодавство адаптоване до боротьби зі злочинами, що кояться під час війни.
Відтак, з моменту російського військового вторгнення на територію України активно обговорюються випадки застосування тортур як інструменту для впливу на волю людини.
Тож наголошуємо, що за злочини проти України та українців будуть відповідати ті, хто прийшов на нашу землю зі зброєю та руйнуванням, а не наші громадяни, які і так зазнали тортур та були під впливом психологічного та фізичного примусу.
Згідно зі статтею 40 Кримінального кодексу України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Під фізичним примусом у цій статті розуміється застосування щодо особи фізичного насильства з метою примушення її до вчинення протиправних дій або до протиправного невчинення певних дій всупереч її волі.
Україну неможливо залякати – тільки ще більше об’єднати!
Піклуймось про тих, хто залишається на самоті в таких обставинах!
Вірте в себе, в Україну, у Збройні Сили України та в нашу перемогу!
