Актуальний блог Віктора ТЮТЮНА в авторській редакції. Далі буде...
ДІМ ІЗ СОНЯЧНИМИ ВІКНАМИ
Хата - з крильця і через усю веранду - закутана плівкою, наче тітка, запнута хусткою від підборіддя до коміра.
Снаряд влучив з причілка, зруйнувавши сінці. Кімнати цілі, жити можна, а викроювати плівку і латати пробоїни - гаяти час: зима закінчується, теплішає, замість снігу падають дощі.
За час рашистського ракетно-артилерійського терору в Херсоні загинули (з 20.11.22 до 24.02.23) 78 цивільних людей і майже 200 поранено. Приміські села Зеленівка, Музиківка, Степанівка частково зруйновані. У місті, в урочищах Кіндійка і Забалка розбомблено чи не кожен двір. Багато осель постраждали в Комишанах.
Окупанти тероризують міста і села України, де немає військових об'єктів і частин. Вони знищують мешканців та їхні квартири. Наша Верховна Рада ухвалила закон про Держреєстр зруйнованого житла та компенсацій за нього.
В Гаазі заснували Реєстр збитків. Кожен злочин (і військовий!) має матеріальну складову. Для мене єдиний випадок, що не піддається оцінці - викрадення дітей. Рашисти вивезли з окупованих територій 16 тисяч неповнолітніх, понад 600 - з Херсонщини. Повернути на цей час змогли 300 дітей.
15-16 лютого ц.р. у Польщі відбувся міжнародний форум «Відновлення України». Серед урядовців на ньому побувала і начальниця Херсонської міської військово-цивільної адміністрації Галина Лугова. Вона запропонувала інвесторам понад 20 проектів інфраструктурної відбудови зруйнованого окупантами.
У ці дні в соціальних мережах міста керівники підрозділів ВЦА повідомляють, куди і за якими будівельними матеріалами звертатися, хто обміряє вікна і допоможе їх «зашити». Багато робіт розгортається організаційно. А практичний обсяг того, що потрібно відновити збільшується, бо обстріли й руйнування не припиняються.
На згаданому варшавському інвестиційному форумі мою увагу привернула пропозиція з відновлення та модернізації міської водопровідної мережі (майже $1 млрд.). Є кілька ідей з галузі освіти й охорони здоров'я, адже ворог чомусь ретельно знищує школи й дошкільні заклади, лікарні та поліклініки.
Вибухи такі потужні, що здригається все місто. Люди почуваються беззахисними відтоді, як через тиждень після визволення Херсона, почалися його обстріли з лівого берега. «Здали» без бою і «взяли» після того, як ворог вийшов з правого берега. Хоча до нас «прилітає» і з кораблів, і з авіації, від «Градів» та далекобійних гармат і мінометів.
Останнє в часі повідомлення від об'єднаного командування «Південь» стосується спроб наших Збройних сил «відсунути» загарбників углиб берегової лінії. Це напряму стосується життя мешканців правобережної Херсонщини. Люди житимуть і працюватимуть тоді, коли всі наші землі визволять. А переможцям буде куди повертатися. Під плівкою ростиме лише розсада...
27.02.2023 р.
ПЕКЕЛЬНИЙ ЧАС НА ФРОНТІ І ВДОМА
Зараз поїзд з Києва прибуває до Херсона о 9.06, а через годину вирушає у зворотньому напрямку, щоб до вечора не стирчати на станції, де колії «прикривають» вантажними платформами від постійних обстрілів.
- Тихенько зранку, - привітно зустрічає мене біля 13-го вагона провідниця.
У суботу я повертався з Херсона до Києва за медичними консультаціями. Услід, 12 лютого, на перегоні до Миколаєва, ворог обстріляв та зруйнував залізничне полотно. Щодня на правому березі Дніпра гинуть люди, вражені осколками ракет і снарядів чи підірвавшись на замінованих польових дорогах.
Про страшні речі пишу непомітно. Так, щоб ніхто не злякався. Адже сотні тисяч цивільних живуть, як на фронті, на південних і східних рубежах держави і не здаються. Двічі протягом року, серед малознайомих людей, але таких, з якими апріорі мусиш бути щирим, я висловився несподівано відверто, аж самому зробилося моторошно.
Розповідаючи про гарматні й ракетні бої під Херсоном, зізнався, що подумки благав: " Тільки не по наших позиціях!" Цей затамований крик не означав, ніби я хочу, аби обстрілювали нас, цивільних. Ми готові на все задля перемоги над загарбниками - ось чого прагнуть наші воїн і громадянин.
Одного разу їхав у купе разом з Марією. Її в дорогу з Тернопілля погнала необхідність у херсонському Високопіллі скласти акти про зруйноване житло та інше втрачене майно. Жінка розповіла, що вони з чоловіком тут мали власний дім і добру господарку - з городом, земельним паєм на 14 гектарів, коровою, свиньми та птаством.
- Вриваються 28 лютого до хати вузькоокі, - розповідає Марія, - і хапаються за електричний чайник, тягнуть його без підставки. Потім один тицяє в чоло автоматом, викрикуючи: «Гаварі код! Пароль!» Я зістраху по- їхньому забула, то й пояснюю, що до високочастотної пічки ніякого пароля не потрібно, а чайник без електрики не грітиме.
Далі попутниця крізь сльози розказує, як чоловік кинувся її захищати від окупанта, заговорив по-їхньому. Потім вони зібрали речі, випустили худобу на двір, а зайди стріляли в свиней та реготали. Так вони опинилися в Тернополі. Їм дали в користування будинок за 500 гривень на місяць. Якщо родина сплатить 2 тисячі доларів, то дім стане їхнім. І Марія їде по документи до Високопілля зі зболеним серцем, з наміром не повертатися на Херсонщину.
Від 24 лютого 2022 року я не зустрів жодної людини, котра б не згадала про лихо війни та свій опір. Проте дізнався про сотні відповідальних працівників-зрадників, котрі шкодили державі. Хто їх у таких кількостях просунув на посади - не знаю. На Херсонщині за рік війни змінюється вже третій керівник військово-цивільної адміністрації. Чому? Ніхто не пояснює.
Тим часом рашисти все ж менше обстрілюють правобережжя, дістаючи ракетами до межі Запорізької, Дніпропетровської і Миколаївської областей. У грудні минулого року вони атакували 80-100 разів на добу. Нині - висилають до 10 ракет і 20 снарядів по Херсону, до 40 - по області, хоча з Чорного моря дістають ракетами по всій країні.
Вже в Києві дивлюся «Єдині новини» і бачу знайомий будинок на околиці села Садове. Тут я часто гостював у свого товариша Михайла Чуприни. Вся північна сторона двоповерхового житла зруйнована. Щоб не плакати, про це з гіркою усмішкою розповідає кореспондентам Оксана - Михайлова дружини. Її онука і доньку Любу я в кадрі не бачу.
Село Садове - над Інгульцем. І хоча до протилежного берега ще простираються Дніпро та лиман, рукав річечки Конки, окупанти легко «дістають» сюди з далекобійних гармат і систем залповового вогню. Число жертв і руйнувань зростає.
Швидко Херсонщину рашисти окупували у лютому 2022 року. Дивно й неквапно її визволяли в жовтні-листопаді. Єдине, що не змінюється, то це становище населення краю: люди залишаються на фронті - в окопах і вдома.
17.02.2023 р.
МИРНИЙ, МИРНИЙ ФРОНТОВИЙ ХЕРСОН
Сідаю в потяг до Києва під гуркіт гарматно-ракетної канонади. Б'ють з лівого берега по мікрорайонах «Острів», «Таврійський» та за північні херсонські околиці. 24 листопада минуло дев'ять місяців, відколи рашисти вторглись в Україну. Відтоді загарбники вбили в Херсоні сотні мирних громадян, відступаючи, підірвали об'єкти життєзабезпечення, замінували все, що встигли, і щодня обстрілюють місто.
...Ночував удома. Вперше за півроку. Хата вистудилася так, що її тепер тиждень треба гріти, а все одно сирого духу до літа не позбудешся.
У сусіда опалення автономне. Газ є і він вже в теплі. Так обігрівається 30 відсотків домогосподарств у приватному секторі. У всіх багатоповерхівках вижити сутужніше. У мене цей процес поєднаний з електрикою і водою, а окупанти, відступаючи, підірвали водогін та трансформатори. Сусід запрошував переночувати. Якось підсвідомо відмовився.
Аби в небоги: «Та, спасибі, до небоги втрапив якось ночувать ...». Вдома все ж краще. Заліз під дві ковдри, ще й кожушком накрився. Одна моя знайома могла поміститися в рукаві з цукеркою в роті, інша б обігріла всю кімнату.
Перед сном згадував почуте від попутниці Олени і сусідки Людмили. Олена розповідала, що їде вмовити маму на зиму перебратися до Києва. Вони винайняли двокімнатну квартиру на кошти, які заплатила її чоловікові австрійська фірма «Дунапак». (Пам'ятаю це підприємство з Олешок. Місцеві шахраї намагалися забрати в іноземного партнера бізнес. Не вдалося: трирічна судова тяганина закінчилася на користь австрійця).
Коли почалася війна, він зупинив виробництво. Але виплачував кошти працівникам аж до серпня. У вересні звільнив персонал, відшкодувавши по 500 євро за наступні три місяці.
Розвеселила Оленина оповідка про свого дядька. Він мешкає у знаменитій тепер Чорнобаївці, майже під огорожею нашої військової частини. Не згадуватиму про пекло, влаштоване ворогові ракетниками ЗСУ ̶ траплялося, колони окупантів, що рухалися на Миколаїв, тут знищували по 6 разів за день. Оленин дядько залишався в своїй оселі. Тільки виміняв собі каску, бронік та іншу військову амуніцію...
Навряд, щоб Олена вмовила родича залишити рідні місця. І вже точно, ніколи Пуйло не зламає опір українців.
А сусідка Людмила, яка зустрілася перед моєю домівкою, перше, чим радісно похвалилася, то це обіймами на площі Свободи «з самим генералом Марченком!».
- Обіймалася, як оце з тобою! ̶ повторила Люда.
- Ой, не так, ̶ засміявся я, ̶ генерал значно молодший!
Так, довелося почути багато. Я намагався слухати і розуміти. Коли 24 листопада гримало й палахкотіло на «Таврійському» ( сусід передзвонив, що там загинуло восьмеро чоловік), я ще стояв біля вагона і дивився на рожеві кулясті вогнища. О 18-й уже темно в Херсоні. Тоді я усвідомив, що за дві доби не почув жодної скарги на жахи війни та побутові біди. Люди гартовані злигоднями, але прагнуть перемоги над загарбником будь-якою ціною.
Місто й уся область втратили багато. І це ще не кінець. Мої нотатки про воєнні та окупаційні будні розходяться книжками й ефірами без жодних авторських зусиль. Так, я ніде не помилився. Але нині побувавши в Херсоні, зміню оцінку та учасників путінської «спецоперації». Лише тепер вороги назвали її справжню мету: знищити український народ. Таємне відкривається. Однак результат злочину виявиться для них смертельним і неочікуваним.
24.11.2022 р.
ХЕРСОНСЬКИЙ ЄНОТ
ПРОТИ ФЕЛЬДМАРШАЛА ПОТЬОМКІНА
Окупанти викрали прах князя Тавричеського Потьомкіна і живого єнота. «Свободу херсонським єнотам!» ̶ прокотилося ЗМІ та соціальними мережами. Торба з кістками фельдмаршала мало кого схвилювала.
Читаю у мого друга Олена Стефанишин:
«І про сакрального Єнота. Цитата дугіна, головного ідеолога путіна. Вони божевільні! Недарма кажуть, що якщо бог має покарати, то він перш за все забирає розум»:
"Наші взяли Єнота. Єнот із херсонського зоопарку грає ключову роль в сакральній географії, згідно з фільмом "Сторожі Галактики". Хто контролює Єнота, той контролює хід світової історії".
Всміхнувся. За хвильку зареготав: в Херсоні немає зоопарку. Є зоокуточок, але й в ньому немає єнота! Ніякого. Сакральний там лише цап, схожий на дугіна. Могли сплутати! Наші єноти вільно живуть в плавнях.
Тепер зверніть увагу на перше речення цитати. Так міг висловитися начальник МУРа ( Московскій уголовний розиск, рос.- Авт.) Гліб Жеглов. Менти злапали якогось кримінальника на прізвисько " Єнот". Але слова належать професору Алєксандру Дугіну , доктору трьох наук - філософії, соціології та політології, письменнику й публіцисту. Щось тут не так! Дуже вчоний чоловік переносить художній вимисел з фантастичного фільму у нашу реальність і вважає ЄНОТА, нашого херсонського єнота КОНТРОЛЕРОМ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ!
Як почуваєтеся, любі друзі, після цієї фантастичної сентенції? Торкаєтеся чола: не жар, бува? Переконуєтеся, що й головний теоретик рашизму не сповна розуму?
Нікчемними виявилися інші "скрєпні" пограбунки. Єнот переміг опасистого святого адмірала Фьодора Ушакова. Пам"ятник флотському полководцю видерли з постамента перед перед Морською академією на одноіменному проспекті. Трохи далі, на початку вулиці Суворовської, вирвали "з м"ясом" погруддя Суворова. Фігура у латах і підштаниках, що мала копіювати первісний монумент самому Потьомкіну, відтепер не смішитиме містян. Нічні грабіжники символіку "рускаго міра" забрали з собою.
Кольоровий металобрухт вони далеко не довезуть. Справжньою трагедією для нашої культури стане втрата всієї малярської та документальної колекції Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка. З болем довілалися фахівці й читачі обласної бібліотеки імені Олеся Гончара про викрадення всього архіву стародруків.
Все це потрібно повернути! Окремою вимогою, а не в списку репараційних стягнень.
В жодному разі не слід згадувати про "княжі кістки". Я читав копії кількох актів - про них інколи писали херсонські краєзнавці Сергій Дяченко і Август Вірлич, журналісти Євгенія Вірлич , онука шанованого громадського діяча, і Володимир Мостовий. Найбільше подробиць в нарисі уродженця Херсона, радянського письменника Бориса Лавреньова.
Його оповідь стосується Музею атеїзму. Більшовики згідно свого обряду - зі знаменами замість коругов і полум"яним базіканням замість проповідей - перехрестили культову споруду в іншу віру. Для "нового міра" графський череп киснув у формаліновому ррщчині, як живий Потьомкін у спиртовому.
Тобто могилу в Єкатерининському соборі сплюндрували. І не вперше: виймали ще скелет козаки 1-ї Української армії, потім - білогвардійці. Потьомкіна ненавиділи всі. Про це багато сказано в щоденниках Пушкіна. Священний синод ще за життя князя хотів піддати його анафемі. Катерина Друга врятувала, бо палала скотинячою пристрастю.
Прокляття заслужено супроводжувало прах царициного фаворита. Народна помста наздогнала на " скоробному погребі": якогось разу в могилу вкинули дохлого пса. Останній акт ексгумації та генетичного аналізу засвідчив - "у досліджених зразках людських решток не виявлено".
А єнот - наш! Для божевільних імперців він виявився справжнім рушієм історії. Вони можуть віднині вважати " сакральними" наші води й землі, увесь багатий рослинний і тваринний світ, бо так воно і є. Але винятково для народу, який це все плекає і в цьому живе. Загарбники, бійтеся єнотів! Вони втечуть від вас і покусають.
16.11.2022 р.
МОЇ ПОСИДЕНЬКИ В ПОТРІБНИХ МІСЦЯХ
***
НОТАТКА зародилася 20 травня 2022 року за межею мого світу. Тоді я опинився за лінією перетину адміністративного кордону між ерефією та Україною. Сидів я на кримській стороні, в кафе за 10 метрів від межового шлагбаума, згадував полковника Покутного («Нормальноє положєніє двєрєй - закритоє!»), розглядав перевантажені, що й вісі вгиналися, МАНи і Сканії, слухав, про що говорять сімферопольські таксисти.
- Їдуть і їдуть, ̶ каже молодик, роздивляючись танк на трейлері. Подививсь на мене, додав:
- А назад ні адін нє возвращаєтся...
Тоді я подумав, як я вдало сиджу, п'ю каву на рублі, насипані мені в жменю Тетяною Дудкіною напередодні від'їзду, сподіваюся запам'ятати все і колись написати. (А Вольдемар Джонсон опублікує в Америці).
***
«Город Запорожьє
Санітейшен фрі...», ̶ такі слова виспівують п'яненькі гуляки у фантастичному романі Васілія Аксьонова «Остров Крим». У цьому реченні ̶ згусток містичного. «Запоріжжя» - не слово, а нуклеарна бомба! Чому ж воно ще й комусь ̶ «санітарна зона»? Рік видання твору ̶ 2013.
Через рік «зелені чоловічки», як примари, мовчки розповзалися півостровом. Я слухав крик депутата ВР Криму Пілунського, звернений до колег у Києві. Чоловік словами калатав у дзвони: російські сепаратисти захоплюють владу! На Печерську керівна більшість стояла «на шпагаті» ̶ нарозкарячку. На них тиснув «цивілізований світ» ̶ сучасна форма імперіалізму. Вихід вимальовувався один: якщо опиратися, то тріснуть і штани і гузно. Залишилися в штанцях, а що в них ̶ то діло інтимне.
***
Не запізнююся ніколи й нікуди. Тому завчасно сів на лавку при двох дверях до Київського колумбарію. Мав провести в останню путь Володимира Онопрієнка, товариша з юності. За кілька хвилин опинився в шерензі священнослужителів різних вірувань.
Православний московський піп в цивільному говорив «па-рускі». Доки я не втрутився. Мене зачепили його докори прихожанам, які наполягають на словах псалому «Научі мя оправданієм твоїм», ̶ а на зобов'язувальні вимоги не зважають.
Ви ж вказуєте вірним, ̶ сказав я, - на «беззаконіє моє» та «гріх мій». Тобто поводитеся, мов слідчий або прокурор, а слід бути рятівником. Бо в наших душах війна триває безперервно, до природно гріховного додаються численні злободенні обвинувачення. Віруючий живе в події «розіп'ятий у часи Понтія Пилата», яка не закінчуються, особливо, на справжній війні.
Співрозмовник погодився, що прощення настає після покаяння. На цій думці озвався чоловік у рясі, дістаючи з портфеля пакет з яблуками.
- Сусідка дала, безплатно. У неї багато вродило.
Цей святий отець почастував усіх на лавці. Диспут урвався ̶ яблука порипували, наче сніг під взуттям.
14.11.2022 р.
КРИК І МЕКАННЯ ПУТІНСЬКИХ «ЯГНЯТ»
Загадкова путінська «спецоперація» закінчується розгромом асвабадітєлєй в степу, під Херсоном, і благаннями «переговорів».
Про це 11 листопада скімлили хам Рябков, котрий ще в січні цього року грубо посилав «амєрікосов», рудовусий котик Пєсков, пожована Захарова і ̶ приший кобилі хвіст! ̶ угорський президент.
Наступним із пропозицією мирних переговорів з Пуйлом прийде якутський шаман Алєксандр Габишев. Правозахисника випустять з психоневролічного диспансера, куди його примусово загнав особисто путін.
Після провалу миротворчої місії високоповажного Умару Сіссоку Ембало, президента Гвінеї ̶ Бісау, на москві випустили пєскова.Той заперечив існування будь-яких «специфічних пропозицій» для Президента України Зеленського.
Що ж, нагадаємо деякі слова їхньої довгої, як собача пісня, знущальної «мирної ініціативи». Вона ніяка сьогодні. Але в умовному «вчора», коли її оприлюднив виб…ок Мєдінский у Стамбулі, то був ультиматум з вимогою ліквідації незалежної України. До якого варіанту схилятимуть керівництво та український народ вище згадані «мироносиці»?
Ініціатори переговорів на користь Пуйла страждають гострим роздвоєнням особистості. Для жертовних ягнят в ім'я збереження путіна при владі цей стан звичний. Тому вони забули, хто в 2014 році анексував частину території суверенної держави. Натомість для них існують «бойові комари і гуси», «бактеріологічні досліди» на українських АЕС ̶ проводяться, «брудну бомбу» бандерівці не миють дочиста... І тому подібне. Включно з цинічним твердженням буцімто ерефія завжди пропонувала мирні рішення. І тут таки звучить, що прохань від кремлівських прислужників Недомірка про переговори, які чує увесь світ, ніколи не було.
ЗСУ відповідають: і не треба!
Захисники нашої держави керуються її інтересами, спільними рішеннями, прийнятими нарадами на військовій базі ВПС США в Рамштайні (Німеччина), запевненнями НАТО, висловлюваннями президентів США та Німеччини.
Чотири основоположні моменти зафіксовані в Заявах Президента України Володимира Зеленського. Вони легко запам'ятовуються: кордони України на 23 лютого 2022 року; покарання військових злочинців; відшкодування збитків за рахунок РФ; гарантії нашої безпеки на майбутнє.
Прийнятнішої позиції не існує. Чому ж тоді навіть в середині країни чути окремих півчих з прокремлівського хору? Найдурніші лякають українців ворожими обстрілами з лівого берега Дніпра. Хай рашисти бояться! Вони там, як муха на долоні. Тому вони завбачливо нагнали туди «евакуйованих», ховаються не лише за їхніми спинами, але й за рідкісними тваринами в Асканії Новій, за мешканцями Скадовська, Генічеська, Сірогоз та Голої Пристані. Їх можна вибити звідусіль за дві доби. (Варіанти є в моїй публікації на www. uacenter.media, 26.10.22, «Крим- домовина московської імперії»).
12.11.2022 р.
СТЕПОВА ЕЛЛАДА СТРУШУЄ РАШИСТІВ, НАЧЕ БЛІХ
Довкола визволення Херсона здійнявся дев'ятий вал політичної тріскотні. Хвиля наростатиме не до зібрання «Великої 20», але аж до деокупації українського півострова Крим.
Чому такий гам? Навіщо Папі Римському мирити агресора з жертвою? Який сенс втручатися в наші оборонні справи новообраному президенту Бразилії ̶ старому корупціонерові Луїсу да Сілва?
Все ̶ заради місця під сонцем Свободи на Планеті. І для заробітку. Величезній армії політологів та військових експертів платять фактично за «темники». Під час війни це прийнятно. Хоча повторювати після пуйла слово «евакуація населення» можуть лише ідіоти. Йдеться про воєнний злочин, що кваліфікується як «депортація». Нарешті про це прямо сказав радник з ОП Михайло Подоляк, правда, пом'якшивши формулювання.
Символом депортації на Херсонщині став дитячий поїзд із парку на початку моєї вулиці 295-ї стрілецької дивізії. Я майже щодня проходив повз і всміхався до його кумедного сигналу. Паровозик їхав Херсоном, оточений спереду краденими Мерседесом-Принтер, а позаду в нього впирався броньований «Тигр». Чомусь він був без турелі та кулемета. Саме в цьому епізоді відео про «евакуацію» зосереджено правду про вбивство дитячих радощів, викрадення мирного життя, загрозу майбутньому.
Херсон закладався військовим інженером Абрамом Ганнібалом ̶ дідом Пушкіна, як фортеця. Однак воєнного значення місто ніколи не мало, так самісінько, як і нині. Єдина його цінність ̶ це люди і довкілля. А природа й ландшафт є найбільшою перешкодою на шляху будь-яких військ. Старі русла приток Інгула, Інгульця та Дніпра на Правобережжі, такі, наприклад, як Висунь, Вірьовчина, Кам'янка чи Тягинка, численні яри й вибалки військам треба зуміти пройти.
Балачки про якісь «фортифікаційні споруди», котрі нагромадили рашисти, вражають уяву і є приводом для базікання. Вони щезнуть ̶ ледве артилерія з авіацією скажуть «Ап-чхи!» Залишаться траса Київ ̶ Сімферополь, де в щурячих норах зачаївся ворог, байраки, озера й ставки, іригаційні канали і ... степ, що покаже зайця або лисицю. А також солдата, який побіжить. Наші вже бачать ворожі п'яти і наздоганяють кур…ту, як мовлять поляки. Степова Еллада відторгає рашистів, як хвороботворну бацилу.
Від 7 листопада херсонці слухають останні вісті українською мовою. Очікування збуваються, але стриманість, набута за місяці окупації, не дозволить стрибати гопки. Люди і місто заспокояться, коли Крим повернеться в Україну. Всі попередні війни такий висновок підтвердять. Окрім одного: цього разу Сапун-гору штурмувати не потрібно.
Ось тепер має статися «кака»! Не задзижчать бойові комари, не заґелґотять бандерівські гуси, не впустить лаборант цистерну з отруйним газом собі на ногу, але обіцяна московська підлість десь вилізе. В найближчі години наші з'ясують ̶ голим задом путіна чи суровікіна лякали їжака?! На чужій землі вони ще завдадуть шкоди, сіючи смерть.
Справжні господарі цієї землі залишалися вдома. Повертаються їхні сини й онуки. Повертаються Микола Куліш і Євген Маланюк, які тут воювали на початку минулого століття проти «білих» і «червоних». (Якби торкнутися цієї теми, то не скинеш патріарха Мстислава, племінника Симона Петлюри. Згадаєш Володимира Сосюру, Юрія Яновського, Миколу Чернявського...)
Вірш Євгена Маланюка називається біблійно «Ісход»:
Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Гуркотіли й лякались кола
Під утомлений грім гармат.
Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав: на Захід… на Захід… на Захід…
І услід – реготався Схід.
Роззявляв закривавлену пащу.
П’яний подих нудив, як смерть.
Де ж знайти нам за тебе кращу
Серцем, повним Тобою вщерть?
1920.
Степова Еллада очікує нових поетів та віршів. Вони наступають з військами ЗСУ.
Rоstyslav Demchyk ̶ Віктор Тютюн: «Наступ на Херсон» ̶ так називалася нотатка, опублікована 16 жовтня ц.р. Автор просив його «розбудити, коли звільнять» моє місто. Я відповів: «Відпочивайте розслаблено: одномоментного взяття Херсона не буде. У нас немає рейстагу чи подібного символічного місця. Український прапор повертатиметься на острови, в історичні міські урочища поступово. Методи нагадують проціджування й віджимання сиру».
10.11.2022 р.
РАШИСТИ КРАДУТЬ БАГАТО. АЛЕ НІЧОГО У НАС НЕ ЗАБЕРУТЬ
Листуюся з кількома близькими друзями. Одна з них останнім часом фотографує пам'ятні й значущі місця як і багато інших людей, котрі публікують знімки в соціальних мережах.
- Ти Херсон оберігаєш, ̶ написав їй.
- Намагаюся, ̶ відповіла. ̶ Усіх медиків та лікарні Херсону хотіли позавчора примусово евакуювати, видали наказ. Майже усі лікарні зачинилися, люди поховалися по домівках.
Отже «добровільна евакуація» для кіно закінчилася. Далі розпочинається збройний примус населення, що в юридичній площині кваліфікується як воєнний злочин у вітчизняному та міжнародному праві. Ще 15 жовтня ц.р. я написав у Фейсбуці, що готується жахливий злочин, а наступного дня в своєму блозі виклав подробиці.
Окупанти тепер виганяють з будинків жителів Зміївки та Нової Каховки, щоб «живим щитом» прикрити свою втечу з Херсона. Байки про переселення закінчилися автоматними чергами. Ворог намагається прикрити дві понтонні переправи біля сіл Козацьке та Львове і шлях на самій греблі Каховської ГЕС.
Якщо ЗСУ переріжуть загарбникам можливий відступ в районі Мелітополя, то вище названі місця залишаться єдиним способом утікти, здійснивши «акт доброї волі». Такі думки висловлюють військові експерти. Знаючи місцевість, з ними слід погодитися. Проте менше говориться й пишеться про долю цивільних. А саме ці люди нині за суспільним значенням дорівнюють військовим з наших Збройних сил.
Як можуть, мирні мешканці уникають депортації. Московські пропагандони намагаються використати біженців та фактично заарештованих як нібито туристів чи переселенців. До цієї брехні вони приплітають твердження, вигадане ще до 2014 року, про опір жителів нацистам. Зробити з херсонців «народ новоросії» не вдається так легко, як раніше вигадати «народ Донбаса». Хоча дуже хочеться. Бо наступною фантазією йде «громадянська війна» в Україні. А ця побрехенька дозволяла багатьом європейським політикам ручкатися з кривавим кремлівський гномом.
Нещодавно в Києві ми з херсонськими колегами сперечалися: Скадовськ чи Генічеськ рашисти обрали осідком, де вони тримають колаборантів-маріонеток? Ці блазні кажуть, що «народна влада» міститься в Скадовську. Однак московські ставленики від феесбе кучкуються в Генічеську. Звідси ближче втікати до Криму. Тут, вздовж траси Сімферополь - Харків зосереджується в напрямку Чонгара величезна кількість військової техніки.
В цих місцях утримують «добровільно переселених» спільно з тими, кого примусили. Також тут влаштовано великі бази для зберігання награбованого. Здобич мародери вивозять з Херсона, Олешок та Голої Пристані. Вони б і землю забрали в чорноземному клині на правому березі між Інгулом та Інгульцем, та пече в п'яти і палає дупа. Рятуються втечею, прикриваючись місцевим населенням.
В самому Херсоні поменшало військових. Немає ознак приготувань до вуличних боїв. Рускій рубль, як і корабль пішов на ... і не булькнув. Люди вже відчувають брак деяких продуктів та ліків. Зрозуміло, що й окупанти вже не жирують, розграбувавши магазини і тепер мародерять квартири й хати.
Боляче усвідомлювати, що рашисти приховано вбивають незгодних. Росгвардійці не навчені конвоювати й охороняти цивільних. Тому виникають конфлікти, де озброєні вирішують людські долі, а полонених чекають нові гетто й масові захоронення. Мужні херсонці не віддають Батьківщину ворогам. Ніщо не врятує загарбника від розплати.
04.11.2022 р.
РИБА, КОТРА ПРОМОВЛЯЄ ПРО ПЕРЕМОГУ
Карась ішов косяками, ніби чорноморська кефаль. Від Голої Пристані, на лівому березі гирла Дніпра, через лиман і, навскоси - прямо на одеський «Привоз».
Люди на березі моря люблять річкову рибу. Особливо, з такою рекламою, що дихає свободою і зміцнює віру у визволення сусідньої Херсонщини. І цей факт значніший від маркетингових зусиль.
На цінниках вказано, що риба вигодувана в заплавах Голої Пристані. Кожен одесит все знає про сусідню Херсонщину - від Кінбурнської коси до Каховки. І карась в цьому разі - ще й символ спільної перемоги над загарбниками.
Набережну в Голій Пристані відкриває сквер зі стилізованими возом, волами й вусатим чумаком. Тут продовжується річка Конка, що витікає з під скелястого берега Каховки та стає притокою Дніпра. Звідси та з козацьких Олешок снували єриками човни на правий берег, ще коли й не існувало херсонського укріплення.
За цією фольклорною пам'яткою побачите бюст фельдмаршала Суворова, що стирчать, як ескімо на паличці. А далі - до самого базару - історія радянського періоду.
Чи здивувалися «асвабадітєлі», коли вдерлися в місто 25 лютого 2022 року для «денацифікації»? Не всі встигли очі вилупити: через два місяці українська ракета влучила в знаменитий бальнеологічний санаторій «Гопри», захоплений рашистами. Мусили втікати в скромніші помешкання. Тепер знову ховаються в дитячих садках та школах від наступу ЗСУ та партизанів.
Окупанти заборонили рух на воді. У рибалок - від народження алергія на заборони. Карасі взагалі не читають, але не помиляються. То легендарний пісенний «матрос Желєзняк», що йшов на Одесу, помилково вийшов під Херсоном. Риба завжди знайде рідні місця.
29.10.2022 р.
КРИМ - ДОМОВИНА МОСКОВСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Протягом останнього сторіччя півострів Крим захоплювали і визволяли так часто, як жодну територію. Проситься в рядок фільм- оперета "Весілля в Малинівці". Не лише тому, що головного атамана Гриціана звуть "Тавріческім". Важливіше, що в кіно б'ються ідейні суперники: білогвардійці Врангеля, червоноармійці та, приховано, махновці.
Далі нагадаю кілька історичних подій. Кожна з них зберігає ключ, що відкриває кримські ворота.
У квітні 1918 року військова група Запорізької армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана пішла в наступ на Крим. Захопили Мелітополь та Новоолексіївку. Мотодрезини й бронепоїзд гнали більшовиків через Джанкой, гайдамаки здолали Сиваш і зайшли в Керч. Збройні загони киримли (кримських татар) влилися в частини Української Народної Республіки. Чорноморський флот підняв жовто-сині знамена.
Через два роки Нестор Махно показав більшовикам, як треба форсувати Сиваш. Операція, відома як "Сивасько- Чонгарська", змусила 145 тисяч білогвардійці плисти на 120 кораблях до Стамбула. На останньому евакуювався сам генерал-лейтенант барон Врангель, якому гетьман Скоропадський раніше пропонував очолити українське військо...
Є в генерал-остолопа Суровікіна стільки суден і унітазокрадів?! Немає. Через те вони депортують цивільних з Херсона, щоб прикритися від розплати.
Маячня найбрехливішого ватажка московського улусу сягнула нечуваного, коли путін сповістив світу , начебто Крим - "колибєль руской духовності". А весь український південь - "ісконно рускіє зємлі". Здивувалися всі, але виски пальцем не свердлили.
Його таки визнають "@обнутим", як здогадувався Борис Нємцов. Не вистачає вихватки за межею розумного та людського. Її злий кремлівський гном обіцяв не раз, навіть привів у бойову готовність космічні війська, збираючись до Раю. Щось таки його туди не пускає... Він лякає нуклеарним Апокаліпсисом , а потім викручується: мовляв, я про таке й думати не смію!
Панічний страх підказує рашистам неймовірні способи порятунку - вони залякують українців та світ. Мовляв, самі атомною бомбою жагнемо! Коли їм пояснили дії відповідь, і що першим уб'ють Ху...ла, потужність нуклеарного заряду зменшилася, а згодом всі ці наміри заперечили, приписавши їх потерпілій від агресії стороні. З'явилася в інфопросторі лякачка про "брудну бомбу". Її ніхто ніколи не бачив! Так, як і "червону ртуть". Або прибульців з Космосу.
Єдине, що може статися насправді, то це техногенна аварія на Запорізькій АЕС чи на греблі Каховської ГЕС. І винні в цьому будуть окупанти, що втрачають глузд з переляку.
Від учора в московських мережах та на їхній телевізії почалася істерика, що межує з агонією. Заволали про "потужні, небачені раніше військові сили укрів" зі сторони Запоріжжя. Близький розгром в Херсоні ворогові вже не здається таким смертельним. А дарма! Привид батька Махна скаче степом.
26.10.2022 р.
ВСІ КАРИ НЕБЕСНІ ВОДНОЧАС
Залишився без уваги один факт з вавилонського Херсона. Інша подія потрапила в пресу, але не зацікавила коментаторів. Хоча десятки вигадок і припущень вже понад 240 днів рашистської окупації обговорюються в нашому суспільстві та світі ніби щось реальне.
Що ж сталося? Рештки гундяївських церковних щурів організували «хресну ходу» на чотири сторони окупованого обласного центру. Серед жінок, які обˊїхали Херсон з іконами, є мої знайомі. З двома поговорив, а третя виклала свої враження та думки в соцмережі. Зберігаю орфографію та стиль:
(...) «Минулого тижня з церквою взяла участь у хресній ході, точніше це був автопробіг. Сімома авто 33 людини (дивна символіка цифр) взяли ікони та об'їхали Херсон і відслужили молебні в чотирьох точках: Острів, Степанівка, Комишани, Антонівка. (...)
Нас росіяни зупинили тільки на одному блок-посту. Далі, наче, просто передали інформацію й ми проїздили безперешкодно. Лише деякі пхикали і відверталися. Більшість просила: моліться і за нас. І обличчя ставали дитинними й наївними. (...)
Ми молилися за Божу охорону для Божого народу в цей важкий час. Про Покров для Херсона. То як же мені не вірити, що Бог своїх не залишить самих ˗ у цім житті, й у вічнім?
А хто свої?" (...)
Ворог розбійничає в місті, вбиває і катує, має поплічників гріхам, а людина ніяк не визначиться: хто свої? Ті, кого вони 30 років кликали в дім з хорів та амвонів? Якщо так, то це вони погрожують вдарити атомною боєголовкою над Олешківськими пісками, підірвати Каховську греблю, затопити наші лани й Асканію Нову. На відеокадрах з Херсонського річкового порту видно, що сотні людей сідають на теплохід «Роман Кош», аби... потрапити в Потоп.
Немає серед них праведного Ноя! Є грішники. Я завжди пам'ятав і писав, що Херсонщина завезла до Києва на Антимайдан 5 пасажирських потягів з «туристами». Коли цікавився оцінкою тих подій правоохоронцями, то дізнався: місцеве СБУ провело профілактичні бесіди з чотирма (4) тисячами осіб. Найвірогідніше число тих, котрі тікають разом з військовими, ˗ 7 тисяч біженців.
Колаборант Сальдо каже про 50-60 тисяч евакуйованих. Названа цифра наведена для кураторів, точніше ними ж і вигадана. Бо у Сальдо, від самого початку зради, нульове сальдо. Або навіть відˊємне. Недаремно ж Стрьомоусов раптом заговорив «стіхамі», вдаючи юродивого. Всіх їх помножать на «0».
І не праведник Лот з доньками тікає від карального небесного вогню. То окупанти ˗ кати, вбивці, мародери, хатні грабіжники ˗ намагаються врятувати свої смердючі шкури, але не душі. Тому вони й «пхикали», перевіряючи богомільних, що просили Господнього Покрову. На херсонців ˗ учасників хресного пробігу ˗ не проллється вогонь очищення від українських ракетників. Вони настраждалися і прагнуть миру в Україні. Після нашої перемоги.
Надаю величезного морального значення премˊєрі Херсонського театру імені Миколи Куліша «Лишатися (не) можна». Це відбулося на сцені столичного Національного театру імені Івана Франка. https://pershaspalta.com.ua/?p=5115.
Сім стільців та екран з відеокадрами з окупованого Херсона…На сцені мінімум декорацій та максимум емоцій, які поступово переходять і на глядачів. У залі ˗ абсолютна тиша, чутно лише, як плачуть та зойкають люди, не стримуючи сліз.
Актори розповідають про себе. До війни і в окупації, на волі, серед справді своїх. Отакий шлях приводить до оздоровлення особи й суспільства. Хресною ходою туди не дійти.
23.10.2022 р.
«МОСКАЛЯКИ-ЛЯКИ НА ЗЕМЛІ ЛЕЖАЛИ...»
Дивні слова нової фронтової пісні. Начебто, жартівливої. Але командирам окупантів, включно з їхнім пришелепкуватим путіним, не до співів чи танців: український степ горить під ногами.
19 жовтня усохла вигадка очманілого від бункерної самоти путіна про якусь «спецоперацію». Збройні Сили України так боляче наступили на хвіст «гавнокомандуючому», що він заволав про «воєнний стан» в окупованих регіонах. Таким чином агресивне вторгнення рашки на територію чужої держави увійшло у форму загарбницької війни, хоча раніше цю очевидність приховували. На суді в Гаазі обвинувачам легше ˗ адвокатам путіна виправдань не залишається.
Новий указ кремлівського недомірка сповнений панічними настроями. Вони лізуть назовні в наступних документах і заявах його підлеглих з кожного речення. Генерал суровікін власне звернення читав по складах, ніби побачив уперше. Особливо, не вимовлялося словосполучення «нє простиє рєшєнія», котре маскувало погрози мирному населенню, наміри його депортації та підготовку диверсій і провокацій.
Нам, херсонцям, усе важливе. Ми швидко зрозуміли, що окупанти збирають не лише свої манатки, але й награбоване, та, прикриваючись мирним населенням, просочуються малими групами на лівий берег. В Олешках , Раденську, Чаплинці та біля Генічеська підготовлені артилерійські позиції. Вони сподіваються на них оборонятися. Тому чутки серед людей про підрив греблі Каховської ГЕС слугують лише для підсилення паніки. Адже водосховище підтоплюватиме саме пологий Чаплинський под на лівобережжі, а не високий правий берег, де Херсон.
Десь відлетіли «укронацистські бойові гусаки», про яких 24 години на добу верещали пропагандони кремля.
Не чути про «лабораторні бактерії з вірусом націоналізму», котрих має випустити з рукава кошерної вишиванки Зеленський. Тепер суровікіни лякають світ потопом і хімічною зброєю «укрів». Якщо вирветься отруйна сірка, то лише з московського пекла!
Реалістичним є попередження нашого Президента Володимира Зеленського про замінування машинного залу на гідровузлі. Ворог має такий намір, якщо не вдасться його стримати. Внаслідок цього теракту також підтоплюватиме лівобережжя, але поступово. Страшніше, що не йтиме вода не лише до Криму, але й до Запоріжжя, зокрема, для ставків ˗ охолоджувачів АЕС. Можлива, техногенна ядерна катастрофа.
З новин: окупаційне Херсонське угруповання поповнилася двома тисячами «чмобіків» ( так прозвали частково мобілізованих згідно указу путіна). Отара завдасть нашим військам клопоту, а ворогові корисна лише тим, що приховано замінить десантні частини педерації, котрі були на лінії фронту. За 20 жовтня вбито понад 400 окупантів на всіх напрямках. Жартівлива пісня фіксує жахливі події. Однак, поза словами, говорить про те, що співають лише переможці. Мертві мовчать і навіть не пітніють.
21.10.2022 р.
ПРАВДИВА ІСТОРІЯ НАСТУПАЄ ЗІ ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ
Триває десятирічка, що спресувала в собі кілька сторіч. Вона зберігає знакові думки й події, що стали поворотними в новітній історії. До таких належить стаття в «НВ» Тімоті Снайдера (https://nv.ua/ukr/opinion_author/snyder.html).
Читаємо: « ... якби литовський президент оголосив сьогодні, що хрещення Ягайла 1386 року якимось чином надає йому право керувати Польщею, Білоруссю, Україною та Кримом, нас би це спантеличило».
Гітанас Наусєда – президент Литви жодного разу нічого подібного не заявляв. На нещодавньому саміті Європейського Союзу в Празі він говорив про світову безпеку та міжнародно визнані кордони. Українські зокрема.
Наукові юридичні й історичні факти повертаються в політику замість давніх і сучасних вигадок путіна, мєдвєдєва, патрушева і дрібніших брехунів. Таке звання нещодавно здобув епігон своїх вожаків – міністр закордонних справ рф лавров. (https://www.ukr.net/news/details/politics/93348360.html).
Запізнившись на сесію, він звинуватив «колективний Захід» в тому, що натворили рашисти і поспіхом зник. «Я помітив, що російські дипломати тікають так само майстерно, як російські солдати», – саркастично сказав наш глава МЗС Дмитро Кулеба.
Навіть поведінкові реакції відомих осіб фіксує історія. Десятирічка прозрінь для світових політичних лідерів триває. Вже ніхто не вмовляє кремлівських мрійників. Позаду помилкові перезавантаження відносин з москвою.
Маю нотатки з 2016 року. Ось Байден переповідає путіна. Ту частину маячні, де вона сягає апогею. А саме: як радянська влада «создала Україну», наділивши Правобережжю «ісконно рускіє» південно-східні області. Байден підкреслив, що ці «аргументи» карликове пу втюхує всім європейським лохам.
Це так, якби хтось із угорських йоббіків вимагав від чехів подяки за те, що їм подаровано у 1918 році державність. Або французькі ле-пени вимагали подяки від алжирців. Або англійські – від індійських. Їдять, не кривляться.
Хоч один пригадує, що не дуже давно й есесеру не було. А давніше – ерефії не існувало. І що Московія вбивалася в колодочки, уярмлюючи народи й привласнюючи території.
Якщо в доісторичні часи приводом для захоплення чужого були родоплемінні чвари, пізніше – релігійні чи ідеологічні мотиви, врешті – економічні інтереси, то нині світ досліджує факти, вчитується в документи. Не біда, що московити фальсифікували й знищували. Багато куди їхні хижі руки не змогли дотягнутися.
Відколи путін анексував Крим і вигадав «народ Донбаса», багатьом відкрилися очі. Мені цікава еволюція професора, доктора історичних наук, зокрема дослідника націоналізму Тімоті Снайдера. Років десять тому Енні Еплбаум – історик і письменниця, дружина відомого польського політика Радослава Сікорського вживала через кому терміни «нація», «нацизм» і «націоналізм». Нині вона відрізняє ці поняття і пише про злочини сталіна проти українців. За цей час змінилося навіть транскрибування її імені та прізвища: тепер пишемо Енн Еплбом.
Честь сказати правду міжнародній спільноті належить американському вченому Джеймсу Мейсові – синові індіанців та... української землі й родини. Відтепер вже інші знамениті дослідники викривають документально міжнародну політику московії як загарбницьку, збудовану на хиткій, як мочари їхніх боліт, брехні та настільки ж підступній, як їхні «гіблиє мєста».
18.10.2022 р.
ВИЗВОЛИТЕЛІ МІЖ ІНГУЛОМ ТА ІНГУЛЬЦЕМ
Течія цих річок у Миколаївській та Херсонській областях дуже стрімка. Ворог втікає швидше. Фронт охоплює дугою від гирла Дніпрово-Бузького лиману, через Снігурівку й Давидів брід до Ново-Кам'янки і Берислава.
Під вогневим контролем ЗСУ перебувають міст через Каховську греблю, понтонна переправа за елеватором у Дар'ївці, зруйновані залізничний та Антонівський мости. Соціальні мережі публікують перехоплені розмови рашистів. Вони заходили на Херсонщину з Криму бронетехнікою на марші, ледь не з музикою. Відступати з правого берега нікуди.
«Ой Дніпро, Дніпро, ти широк, могуч...» А журавлі вже відлетіли...
Прислужники рашистів – колишній міський голова Херсона і народний депутат Сальдо та особа без визначеного соціального статусу Стрємоусов – сколихнули інформаційний простір сумнівними заявами. Сальдо закликав мешканців залишити окуповані території. Хазяї колаборантів вдали нібито стурбовані панікою. Але згодом «запросили» херсонців на постійне проживання до ерефії. Резервації вже приготували?
Карикатурний персонаж, що здобув серед народу прізвисько «Спєрмоусов», забелькотів про «подорожі» та «виїзди на навчання». Кремлівські пропагандони розвинули думку про «туристичні настрої» серед населення окупованих територій. З їхньої маячні виходило ніби сотні тисяч херсонців готові покинути рідні місця. Відео сюжети показували буцімто містян біля автобусів.
Перш за все засвербіли п'ятки у колаборантів, до котрих ще не дісталися народні месники. (Хитрий Сальдо перед лютневим вторгненням вивіз сім'ю, а Стрємоусов це зробив на два тижні пізніше). Хто зміг вирватися від окупантів, давно це зробили. Поважні обставини змушують, наприклад, моїх знайомих залишатися. Також вимушено поробилися міськими жителями селяни з районів області, де ворог знищив усі можливості жити.
На загал у Херсоні, приблизно, залишаються тисяч 150 людей. Вони лічать години, очікуючи визволення. Військові аналітики вказують, що Херсон відвоюють через тиждень, найпізніше – до Нового року. Тим часом тисяч 15 ворожих солдатів бояться оточення. Їм наказують оборонятися. Тому військові перетворюються на вбивць та мародерів.
Нещодавно розстріляли у власному помешканні диригента Херсонської філармонії Юрія Кирпатенка. Ми були з колегами на останньому концерті маестро на День Злуки в Херсонському фаховому коледжі. Він виступав з оркестром «Гілея». Молодий, талановитий – диригент полюбився нашій вибагливій публіці. Раз відмовився співпрацювати з окупантами – вдруге вони його замордували.
Загарбники зависли над прірвою високого правобережжя. Не з власної ініціативи перелякані колаборанти закликають «подорожувати». Їм наказано сформувати з мирного населення – старих, жінок та дітей – колону, якою прикриються приречені на поразку окупанти. Таке вже було в Криму в 2014 році. Цинічний х…ло не раз розповідав, як вони це зроблять. Тоді «зєльониє чєловєчкі» погнали жінок попереду себе. Зараз вони хочуть сховатися за цивільними від розплати.
На рашистських телеканалах з Херсона миготять кадри з людьми, що сідають в білі автобуси. Ці зйомки були в квітні, коли знімальні групи заїхали з Криму на шести автобусах. Оця бездокументальна фільмографія досьогодні складає основу усіх «кіно про радісне життя в росії». Я спостерігав за зйомками біля залізничного вокзалу, на площі Свободи, де кількасот херсонців привабили «гуманітарною допомогою».
Єдині, хто в сюжетах справжні – це розгублені й перелякані херсонські псевдокерівники. Їм повідсихають руки, за які тримався путін, вигукуючи «росія!». Ця країна починає конати нині в херсонських степах. Ніхто нікуди не їде!
Наші воїни пишуть на бомбах прокляття та інші побажання окупантам. Слова прилітають гарячими.
16.10.2022 р.
***
Дев'ятий рік живе вчений – історик Володимир Семистяга поза отчим краєм.
Чудом у 2014 році він врятувався з підвалу в Луганську – з лабет новітніх катів-чекістів.
Земляк мученика – дисидента Івана Світличного продовжив просвітницьку справу мужнього поета й літературознавця. Він викладав правдиву українську історію, очолював Луганське обласне відділення Товариства «Просвіта». Ще в 1994 році разом з Дорою Томашевською створили потужний українсько-канадський центр. Через 20 років діяльності його бібліотека налічувала до 200 тисяч примірників книг.
Поступово степовий край повертався в українську родину. І це непокоїло путіноїдів у Кремлі та їх маріонеток у Києві. Пропорційно в політичному житті країни зникав український народ і нізвідки з'являвся народ Донбаса.
Аншлюс Криму за фашистськими лекалами і збройне вторгнення в Донецьку і Луганську області минулося путіну безкарно. Володимира Семистягу заарештували і кинули «на підвал». Цей жаргонізм пом'якшує сприйняття нашими ліричними душами усвідомлення того, що людину хочуть знищити..
«Апалченци» зруйнували Центр, спалили всю літературу й періодику. Оскільки провина за цей злочин частково є і на тих, котрі на словах торочили про відданість загальнолюдським цінностям, були гарантами нашої територіальної цілісності, то тепер повно бажаючих забути минуле.
Тому Володимир Семистяга невтомно генерує ідеї для оновлення українського життя в пристоличній Вишгородщині. Дружить з літераторами, активістами патріотичних громадських організацій, публікується в пресі та ... мріє повернутися до визволеного Луганська.
На фото: Володимир Семистяга в бібліотеці м. Вишгород
01.10.2022 р.
***
«95 років тому в селі Ошитки проживало понад 3000 жителів!».
На моє прохання таку довідочку надіслав Василь Дідок. Він очолював сільську раду в Демидові майже 20 років.
На місцевих виборах у 2019 році жителі об'єднаної територіальної громади обрали молодого керівника. Все б нічого. Але 24 лютого 2022 року він втік. Люди прийшли до пана Василя. Довелося ховати громадські документи, рятувати немічних та хворих від загарбників з півночі.
У Демидові навалу рашистів зупинив паводок з Київського моря. Наші бійці підірвали дамбу в заплаві річки Ірпінь. Шлях танковій колоні на Київ перекрила глибока вода. Окупанти залишили охоронців у селі, а самі пішли в обхід, де в кожному селі їх били самооборона й Збройні Сили України.
Руйнувань у цю війну в селах перед Вишгорода мало. Попередня, Друга Світова, коли житла і людей січкарили радянці й фашисти, спустошила все. А почалися нещастя ще від Андрія Боголюбського і татаро-монголів. Комуністи одразу поглинули Київським морем десятки сіл.
Тому я й запитував про потоплені Ошитки. На дні залишилися також Сваром'є, Толокунська Рудка, Ротичі, Демидів... У пам'ять про свою малу батьківщину Василь Дідок спільно з односельцями спорудили новий храм.
Його загарбники розстріляли першим. Потім закатували ще кілька людей. Колишній голова сільради Василь Дідок з товаришем Андрієм Сологубом – представником Червоного Хреста евакуювали жителів з довколишніх сіл. Щодня, під дулами автоматів і кулемета, двоє мужніх чоловіків переводили через затоплену дамбу сотні осіб. Вони врятували 15 тисяч людей!
На світлині: Василь Дідок
30.09.2022 р.
***
«28.09.22. Після тижневого сидіння дома вийшли в люди. Сумніших облич в Херсоні я не бачила...».
Прочитав гіркі слова своєї подруги Валерії Мартинової. Неочікувано. Дружина мого товариша фотомайстра, Валентина Мартинова, випромінювала життєствердну енергію, хоча любила дізнаватися про сховане в товщах віків і грунтів. За першої ж нагоди, вона вирушала в археологічні експедиції.
У всьому місті немає молоді. Вулиці спорожніли. Де-не-де літні люди шукають хліба та ліків. Із 1 березня Херсон окупований. Є вбиті, поранені, зниклі безвісти. Невідомо, куди рашисти забрали міського голову Ігоря Колихаєва. Зник після арешту його попередник Володимир Миколаєнко.
Останнє повідомлення, яке відправив мені полковник поліції мій друг Віталій Лаптійчук, надійшло ще до війни. «Працюємо далі!», ̶ написав у Вайбері. З перших днів окупації Віталій зник. Пізніше, коли його тіло, з ознаками катувань, виловили в річковому порту Херсона, дружина сказала, що Віталія росгвардія забрала з дому.
Містяни вже не бояться пострілів та вибухів. Вони ховаються від гвалтівного «референдуму», обіцяної колаборантами мобілізації, але і вдень, і вночі гинуть зрадники й посіпаки окупантів. Херсонці наближають визволення.
На світлині: полковник Віталій Лаптійчук (ліворуч).
28.09.2022 р.
ОСЬ - ІСТОРИЧНЕ
110 років тому в Києві завершився «З'їзд поневолених народів». Цей унікальний форум працював з 21 по 28 вересня 1917 року.
Скликала поважне зібрання Українська Центральна Рада. Ідея розвалу імперії («тюрми народів»), що давно нуртувала в уярмлених націях, дозрівала до нинішніх днів.
Прибули «представники грузинів, латишів, литовців, татар, євреїв, білорусів, естонців, молдован, донських козаків, Союзу козацьких військ та бурятів (загалом 93 особи)», ̶ про це є в доповіді історика Олександра Реєнта, виголошеній на науковій конференції до 80-річчя утворення Центральної Ради (1997).
Одночасно оприлюднено 2-й Універсал ЦР, в котрому «ідеї федералізму переважали над самостійницькими».
Представники московської інтелігенції ігнорували подію, продемонструвавши, як і Тимчасовий уряд, що залишаються на позиціях централізації та русифікації. Отже «культурна еліта» імперії хоче залишатися тюремниками ще й сьогодні.
28.09.2022 р.
НАД ВІСЛОЮ
Стою на березі Дніпра.
Мовчу над тихою водою.
Уже давно мені пора
поговорити із собою, ̶ писав Микола Сом.
До московського вторгнення 22 лютого я щодня в Херсоні бував над Дніпром. Вічна Ріка линула крізь віки і нову війну. Вирвавшись через три місяці з окупації, нині я міркую над Віслою у Польщі.
Наша боротьба за свободу воскресили Алена Делона. Актор, що зіграв безліч ролей героїв на війні, рік готувався до евтаназії. Спротив агресорам, подвиг українців повернув знаменитого актора і режисера до життя і на екран.
Нещодавно він прочитав на публіці «Заповіт» нашого Кобзаря. Що мав на увазі пророк Тарас Шевченко в словах «в сім'ї вольній,новій»? Очевидно те, що станеться, коли «потече З України кров у синєє море, кров ворожа...» Не лише Україна воскресне оновлена – весь світ змінюватиметься.
Наш одвічний ворог – Московія через агентуру, деякі політичні сили, ідіотів у владі вигравала інформаційну війну проти нас. Наш українсько-польський інформаційний форум, спільно з іншими патріотичними медіа ресурсами, формуватиме в світі правдиве і моральне світоглядне середовище.
Опубліковане тут завжди буде результатом осмислення багатьох подій та фактів і поживою для думання. Важливо набути статусу генератора ідей в складний час. І зробити це тоді, коли частина журналістів зголошуються блогерами, йдуть «хто в ліс, хто по дрова», знову втрапляють в пастку «общєпонятного язика», не чують серцебиття епохи, а минуле вважають «чемоданом без ручки».
Все не так. Наш героїчний народ виходить з «тюрми народів» і «свою історію забирає з собою», як сказав святійший Філарет. Замість трьох православних церков у нас буде одна. Замість термінів «трьох братніх народів», «громадянська війна», «мирне співіснування» та інших симулякрів ми говоритимемо про націю, свободу і співробітництво.
Все це – наші повсякденні теми. Наші люди як герої публікацій будуть особистостями – на війні, в хліборобстві, в науці, в мистецтві – в житті «на оновленій землі».
Вдруге в «гібридний війні» на частині території України практично випробовували «м'яку силу». Її суть, висловлена у «Воєнних доктринах РФ» –
(Російської Федерації – авт.) останніх років, розкривалися методологічно. Протистояти підступним діям виявилося запізно. Можна і треба воювати!
До цього лише в обласному центрі росгвардійці таємно затримали більше 200 чоловіків, яких катували в камерах СІЗО по вулиці Перекопській. Двох чоловіків демонстративно розстріляли – у Таврійському районі та біля міськради. Десятки людей пропали безвісти. Мого доброго знайомого полковника поліції Віталія Лаптійчука витягли побитим і втопленим з води у річковому порту.
«М'яка сила» спирається на політичну розвідку, виконуючи супутні поточні завдання каральними загонами. Підготовка до анексії півдня України почалася не з призначення московських намісників у запорізькому Мелітополі та Херсонські області. Вона тривала з 2014 року, а ще раніше управління країною, силові структури держави насичувалися агентами ворожих розвідок. За всіма вимогами «гібридної війни», наприклад, на Херсонщині скорочувалася освітня, культурна, бібліотечна мережа, декоративну функцію виконували творчі спілки. Закривалися місцеві газети, проводове радіо, провокативну роль грали дискусії про мову і декомунізацію.
Псевдополітичні організації в органах представницької влади були маріонетками в руках або криміналітету або ставлениками київських владних угрупувань. Виявилися паралізованими такі інститути державності як суд і громадянське суспільство.
Сказати людям правду було нікому і ніяк. За тиждень до вторгнення в Херсоні завершилося опитування мешканців вулиці Московської. Вирішували, чи перейменовувати її? Люди проголосували, щоб їм залишили стару назву. Демократичні процедури використали на шкоду державним інтересам. Адже громадськість уже позбавили всіх комунікативних інструментів.
«За рік в області потрібно буде сформувати 7 військових підрозділів. Їх завдання – захист населення та території Херсонської області від небезпеки», ̶ писав на сайті обласної державної адміністрації начальник управління оборонної роботи Валерій Головко... наприкінці року 2021. Нагадаю, що путін почав загарбання України у 2014 році. Херсонська прикордонна і прифронтова область ніби впала в летаргічний сон. («Присплять лукаві ...» ̶ Тарас Шевченко).
До 25 січня цього року нібито створили 6 батальйонів територіальної оборони: п’ять – в районах та, основний, – в обласному центрі. Витратили понад 40 мільйонів гривень. Самих бойових підрозділів так ніхто й не побачив. Зброю нікому не видавали всупереч наказу міністра оборони.
5. Обороноздатність країни ослабла під натиском ворожої «м'якої сили». Однак вона нікчемна, коли зустрічає всенародний опір. Населення Херсона майже місяць мітингувало проти загарбників. А військовий комісар області Олександр Зіньковський виконав свій офіцерський обов'язок: він озброїв кілька десятків побратимів пістолетами й автоматами та увечері 24 лютого на кілька годин зупинив стрімке просування ворога на Антонівському мосту через Дніпро.
Наприкінці вересня преса й телебачення США та Великобританії, за матеріалами Bellingcat писали, що в нашій країні діяли до 2 тисяч шпигунів. Думаю, вдесятеро більше. Адже частина «засвітилася» ще в 2014 році, інших викрили за причинами й наслідками вторгнення 24.02.2022 року, значні сили законсервовані. (Маю на увазі лише нашу країну).
Такий масштаб засвідчує соціально-політичний характер проблеми. Вона вирішується не лише безпековими заходами спецслужб. Життя показало, що курс на деідеологізацію виявився помилковим, порівнюваним за наслідками з нашим ядерним роззброєнням під «гарантії» Будапештського меморандуму. В постколоніальній країні потрібна освіта й популяризація національних знань – загальнокультурних, історичних, пропаганда літератури.
Спецслужби ерефії могли б торжествувати. Натомість їх кленуть знизу й згори. Сьогодні у нас поширюють думку, ніби чекісти помилилися в своїх очікуваннях квітів на ворожі танки, «хліба – солі» «асвабадітєлям». І це – правда: Акела промахнувся!
Тільки прорахувалися вони, переоцінивши агентурний і диверсійний впливи на органи влади, а про український народ забули. Брехлива теза про «адін народ» зіграла з ними злий жарт: громадяни піднялися захищати Вітчизну на повен зріст. Він виявився таким високим, що накрив своєю тінню найвпливовіших байстрюків і вони кротами зарилися, де глибше.
6. Сподіваюся, колаборанти з окупантами не встигнуть оголосити тимчасово утримувані території «Новоросією» чи ще чимось фантасмагоричним. Їхні вигадки для світу й нашого народу будуть нікчемними. Вони вивісили червоні й трьохколірні ганчірки по місту, але навіть діти малюють на асфальті та на стінах українську державну символіку.
Мені пишуть, що владу на тимчасово окупованій Херсонщині повністю перебрали відряджені з російської глибинки представники ФСБ, тобто чекісти путіна. Четверо колаборантів похизувалися на московських пропагандистських телеканалах і скисли. Тепер у них комбінована роль – декорації та масовки. А в переляканих очах – одне запитання: куди тікати?
«М'яка сила» в середовищі всенародного спротиву загнивається. А партизанський рух і наступ національної армії вичищає непотріб. Оздоровлення Батьківщини почалося з-під Києва, продовжилося на Харківщині,розвивається на Херсонщині та зміцніє у визволеному Криму.
27.09.2022 р.
Херсонцям – вдома і в світі – не до розваг… Суб’єктивні нотатки
Із 2-го червня перебуваю в Польщі. 85-й день за кордоном. Але кожну хвилину живу в Україні, на окупованій Херсонщині. Про всіх друзів, які там залишаються, можу розповісти, що вони роблять і як почуваються щодня, незважаючи на перебої з Інтернетом і телефонним зв’язком.
Однак варто мені зайти в стрічку фейсбучних новин, до Google, YouTube, опиняюся у москворотому середовищі, іноді – і серед рашистських пропагандистів. Скажіть, ну навіщо мені плітки про смерть фашистки Дугіної?!.
У нас, здається, один Олег Баган глибоко і серйозно розкрив перехід неокомуністів у неофашисти. Я також згадував Дугіна. Але лише тому, що в Україні є вдосталь його послідовників.
Повністю вкладається в мету "денаціоналізації" за путіним попередня діяльність так званого Українського інституту майбутнього. Із появою там Вадима Денисенка ситуація змінюється: є рідна мова, менше глобалістичних утопій, але "євразійство" Юрія Романєнка так нікуди і не поділося… І Тарас Березовець говорити українською погодився винятково за посадою.
Змагання за крісла почалися прямо з "передової". І не завжди претенденти на держслужбу чітко формулюють державні завдання. Діюча ВР вже (?!) не здатна законодавчо забезпечити розвиток і захист держави, тому уряд має безпорадний вигляд під час війни.
Керівник Херсонської ВЦА Янушевич напередодні Свята Незалежності запропонував людям, хто виїхали і хто залишився в окупації, взяти участь у флешмобі: розмістити на своїх сторінках в мережі мальовничі рідні краєвиди... Я, чесно, спочатку не повірив, що таке може збрести в голову людині, яка має політичні, організаційні, економічні, матеріальні та військові ресурси.
Почитав ще у кількох друзів про це. Вони також не в захваті від придумки з пісочниці. Видно, що чиновники мають Інтернет , фотокамери і ноутбуки, а зайнятися – нічим. Дійшли до "розмальовок"… ( Мені треба ноутбук!..)
У цей час Миколаївський, Дніпропетровський і Луганський очільники ВЦА звітують про події на фронті, забезпечення армії й тилу.
Херсонцям – вдома і в світі – не до розваг.
– Нам треба шукати смисли і цінності, – сказав у святковому інтерв'ю для "Вечірнього Києва" Роман Безсмертний. Прочитав і не повірив очам: хто-хто, а Роман Петрович, один із творців Конституції, де відображені віковічні прагнення українського народу, добре знає, що шукати вчорашній день – марна справа. Треба зробити ті духовні скарби змістом повсякденного життя держави.
Для цього доведеться багато чого змінити в Україні. Дещо докорінно.
Учора я одержав (через друзів, бо не маю ні ноута, ні нормального Інтернету!) лист від Юрія Щербака. Він стосується нашої теми (зроблю купюри лише там, де йдеться про мене особисто):
"Шановний Пане Вікторе!
У цей особливий день звертаюся до Вас, поета і публіциста, із думками про майбутнє охопленої війною України. Від нас залежить, якою буде наша Вітчизна після перемоги. Пам’ятаючи важкі роки повоєнного лихоліття 1940-1950 років, я з острахом думаю про те, скільки українців знову полягло на полях битв, хто зводитиме з руїн і відбудовуватиме без них нашу країну...
Ми спільно маємо докласти надзвичайних зусиль, аби переконати мільйони наших співвітчизників-біженців згодом повернутися додому, утвердити їхню національну свідомість і патріотичну жертовність в ім’я світлої будучини України.
Саме у цьому контексті я бачу унікальність нашого проекту Незалежного Медіа Форуму, його ключового порталу www.uacenter.media і нашої з Вами співпраці.
Найкращі вітання і побажання Вам у День Незалежності України!
Юрій Щербак,
Голова Ради Форуму".
Тобто, любі друзі, треба діяти. Збираюся до Києва. На жаль, лише одна громадська організація запросила мене презентувати щойно опубліковану Видавничим домом журналу "Пам’ятки України" книжку Юрія Щербака "Війна і мор" із моїм післясловом. Дорогі бібліотекарки, я вас усіх пам’ятаю і буду переконливим. Є шанс незвичайної події в житті.
Слава Україні!
Віктор Тютюн, поет і публіцист
